Україна-ненька, Україна-мати

*****

Не має значення, де ми народилися: в Сумах чи у Вінниці, у Львові чи в Дніпрі, в Одесі чи Полтаві, не має значення скільки нам років і де ми вчимося чи працюємо. Лише одне має вирішальне значення: наша спільна Україна і наше спільне майбутнє.

Україна - наш будинок, наш Всесвіт, безмежно кохана і найрідніша. Це Країна з великої літери! На неї будуть рівнятися, нею будуть пишатися інші держави.

В це чудове свято Матері, хочу побажати своїй ненці Україні, щоб її серце спокійно билося в такт з радістю, успіхом і гордістю за свій народ, за своє майбутнє. Безхмарного неба та врожайних полів, нехай дихається легко і вільно... Моя нене Україна - ти неймовірно красива, але з важкою долею. Ти мужньо переносиш випробування, коли гинуть мільйони твоїх синів і дочок. І кожен раз встаєш з колін, виховуючи нові покоління закоханих у рідний край людей правди та свободи.

Твоїм захисникам бажаю наснаги, пораненим і постраждалим - духовного оновлення та відновлення, усім українцям - щастя, радості, миру і свободи на рідній землі!

Зі святом тебе, моя Україно- ненько!

Семен Деркач

*****

Піднесення народного духу та патріотизму у нашої молоді в тяжкий для країни час має неабияку актуальність. Боротьба української молоді за суверенність України стає невід’ємною потребою сьогодення. А пояснення цьому одне – ми всі хочемо жити щасливо у вільній країні!

Останні декілька років наша сім’я багато подорожувала рідним краєм. Від Карпатських гір на заході до Святих гір і степів на сході, від вікових лісів на півночі до берегів Чорного моря на півдні. Це все - моя країна! Тут всюди живуть мої співвітчизники, мої брати і сестри. Вони дещо різні, і мова їхня різниться діалектами, але всі ми - діти однієї Матері - України. Ми - як різні квіти на одному полі, як різнобарвні спалахи світла на одному діаманті. Ми різні і цим прекрасні, самобутні, неповторні, а об’єднує нас єдина палка любов до Батьківщини, бажання їй світлого радісного майбутнього.

Зі скорботою у серці доводиться усвідомлювати, що в Україні гинуть люди, які могли б стати батьками, народжувати дітей, могли б бути добрими лікарями, вчителями, кваліфікованими спеціалістами в різних галузях, могли б плідно працювати на благо Батьківщини.

Ось у такий складний час доводиться нам ставати дорослими. І саме в такий час розумієш, що ніхто, крім нас самих не врятує Вітчизну. Нам життєво необхідно перестати ненавидіти один одного. Ненависть - це почуття, яке руйнує, і ми знищуємо самих себе, гине народ. Ненависть запускає програму самоліквідації.

Але вихід є! Це - любов, повага, взаєморозуміння, взаємодопомога. Кожен повинен почати з себе, зазирнути у свою душу, згадуючи слова Кобзаря: 

Свою Україну любіть,
Любіть її… во врем’я люте,
В останню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

І одразу хочеться відповісти на них словами Геннадія Гузія:

Молитва за Україну!

Світлу, пречисту, єдину -
Пір’ячко з крилець весни,
Боже, врятуй Україну,
Господи - сохрани!

Вітром, розмаяним віттям
Ненависть висуши й гнів,
Розуму дай її дітям,
Розуму, а не ножів.

Дай не півмертвої мови,
Що благовістом луна,
Як струмування Дніпрове
Хай не пощезне вона,

Хай її душу вдовину
Не порозтягують пси.
Боже, врятуй Україну!
Боже, єдину спаси!

Осмислимо ці слова і візьмемо їх дороговказом у майбутнє! І тоді у нас буде все: і мир, і добробут, і достойна освіта, медицина, працевлаштування.

Ніхто не посміє більше грабувати нашу землю, перебріхувати її історію, скрутою виганяти співвітчизників за кордон на принизливі роботи!

Ось така моя думка, моє бачення майбутнього держави, в якій я хочу жити і служити їй. Не будьмо байдужими, нерозсудливими, нерозумними дітьми України! Любімо рідну Неньку, бережімо її, не даймо її знищити!

Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!                   (В.Сосюра)

 Артем Круліковський